До дня закоханих ми зібрали три теплих історії сімей колег, які сьогодні працюють в EPAM і стартували свою ІТ-кар'єру в EPAM Campus. Що допомагає триматися разом в часи змін і чому ІТ — це любов, — розповіді з перших уст.
Марина і Богдан Михайлови
Познайомилися і живуть у Вінниці, 10 років провели в творчих турне по всьому світу. Разом 18 років, готуються до появи третьої дитини. Марина і Богдан — Junior Software Test Automation Engineers (на Java та JavaScript відповідно).
Історія знайомства:
Богдан: Наші стосунки почалися ще в 10 класі школи, під час осіннього балу. Оскільки це сталося 27 жовтня, відтоді відзначаємо 27 число кожного місяця. Далі ми разом вчилися в університеті, потім працювали. Забігаючи наперед, скажу, що для нас нормально жити в режимі постійного спілкування 24/7.
Марина: Ми багато років займалися спортом. Богдан — акробатикою, я танцями. Зрештою ми поїхали за кордон, брали участь в циркових шоу, виступали на лайнерах. Згодом з допомогою тренерів з “Цирку дю Солей” створили свою програму з повітряної акробатики “Сезони любові”. У ній ми передавали свої почуття: нам як парі це давалося легко, і глядачі цінували нашу щирість. Після 10 років гастролей ми вирішили “осісти”. Обрали ІТ-сферу, пройшли навчання в EPAM Campus. Тут є дещо спільне зі спортом — твій результат залежить від навчання, а навчання — від дисципліни. Якщо щось не виходить — тренуйся більше.
Про переваги роботи в одній сфері:
Марина: Я не бачу мінусів. Ще з роботи на лайнерах звикли працювати і відпочивати разом. Можливо, справа в тому, що ми разом зростали і формувалися як особистості, знаємо, що чекати один від одного. Маємо "імунітет".
Богдан: Ми давно не приносимо роботу додому. А зараз ще й наших двоє дітей не дадуть цього зробити. Навпаки, працюючи в одній сфері маємо більше порозуміння, спільних планів. Мінус — хіба що коли діти хворіють, а в нас обох паралельні мітинги.
Про спільні захоплення:
Марина: Наше сімейне хобі — повітряна гімнастика, в якій ми вже більше 15 років. Коли діти підростуть, вони продовжать. Колись я навіть написала і видала підручник "Світ повітряної гімнастики", а Богдан проілюстрував її елементи.
Богдан: То якраз були мої перші спроби в ілюстрації, верстці та знайомство з ІТ-сферою загалом! На накопичені під час гастролей кошти ми відкрили власний центр циркових мистецтв для дітей. Я не тільки власник, а ще й тренер. Хочемо, щоб діти у Вінниці знали, що світ великий, у ньому багато можливостей, зокрема і через такий захопливий спорт, як гімнастика.
Які риси ви цінуєте в один одному:
Богдан: я ціную наполегливість Марини. Вона не дає розкисати на шляху до мрії.
Марина: я ціную чесність в наших стосунках. Я завжди за те, щоб проговорювати усе, що турбує.
Чому ІТ — це любов?
Марина: Наше родинне кредо — завжди рухатися, не стояти на місці. Ми хочемо розвиватися, і в ІТ є багато можливостей для цього. Крім того, компанія реагує, пропонуючи безліч платформ для навчання та зростання.
Богдан: Тут постійно продовжуєш вивчати нове, реалізовуєш потенціал, мені подобається коло спілкування. Мозок весь час працює.
Марина Мала та Ахмед Ажаж
Обоє із Запоріжжя, живуть у Києві, познайомилися через застосунок. Разом близько двох років. Марина — студентка EPAM Campus за напрямом автоматизованого тестування на JavaScript. Ахмед – Senior Systems Engineer в EPAM Україна.
Історія знайомства
Марина: Заочно ми були знайомі понад десять років. Ми з Ахмедом навчалися в одній школі, хоча в різних класах. Я пам’ятаю, як його фото висіло на дошці пошани — він був золотим медалістом, його знали всі. Врешті нас звели технології, от тільки трошки згодом.
Ахмед: Мій найкращий друг працював із Мариною в одній компанії. Він часто розповідав про неї, але ми жодного разу не перетиналися особисто. Натомість нас із Мариною зміг поєднати застосунок для знайомств. Відкривши додаток, я раптом побачив її профіль. Одразу впізнав, "свайпнув" її, а вона — мене. Так і почалося наше спілкування. Згодом ми зустрілися наживо, і це стало початком нашої історії.
Про особливості роботи в одній сфері
Марина: До того, як я потрапила до компанії, я працювала маркетологом. Утім, із часом зрозуміла, що ця робота більше не приносить задоволення. Тоді Ахмед запропонував спробувати себе в ІТ і пройти навчання в EPAM Campus. Минулого року я обрала напрям автоматизованого тестування на JavaScript і наразі проходжу співбесіди на проєкти в компанії. Ахмед дуже допоміг мені на початкових етапах: з базовими питаннями, алгоритмами роботи та взаємодією із внутрішніми ресурсами.
Ахмед: Я працюю в компанії вже майже вісім років і спеціалізуюсь на DevOps. Мені здається, робота в одному професійному полі створює додатковий рівень підтримки. Нещодавно Марина допомогла мені з невеликим pet-проєктом, написавши необхідні скрипти, що заощадило чимало часу. Ми розуміємо, з чим стикається кожен. Це взаєморозуміння не тільки допомагає в роботі, але й зміцнює стосунки в побуті чи під час спільного дозвілля.
Про спільні захоплення
Марина: Ми з Ахмедом обожнюємо теніс і граємо двічі на тиждень. За майже два спільні роки ми встигли відвідати багато міст України, але особливо запам’яталася Одеса. Вона стала для нас місцем найтепліших спогадів, адже саме там Ахмед мені освідчився. Це місто має свій неповторний шарм.
Ахмед: Так, Одеса — це місце, куди хочеться повертатись знову і знову. Але ми також любимо проводити час на природі. Минулого року ми вирушили в похід на три дні. Раніше підкорили гори Петрос і Хом'як. Остання виявилась набагато складнішою, ніж очікували, але ми успішно впорались. Уже плануємо підкорювати нові вершини наступного літа.
Про те, що цінуємо найбільше
Марина: Мене приваблює спокій Ахмеда та його здатність заспокоїти мене, коли я починаю хвилюватися через дрібниці. Окрім того, я ціную безумовне відчуття надійності та взаємну довіру, яка є основою наших стосунків.
Ахмед: Я захоплююсь її сильним характером та рішучістю перед труднощами. Для мене це стало ще більш очевидним, коли ми вирушили в гори. Навіть попри важкий рюкзак та спеку, вона не здавалась і йшла вперед.
Чому ІТ — це любов?
Марина: Як людина, яка кардинально змінила сферу діяльності, в ІТ ціную найбільше те, що кожен проєкт — це справжній виклик. Ти можеш думати, аналізувати, і коли, нарешті, знаходиш рішення, відчуваєш справжнє задоволення від результату.
Ахмед: В ІТ усе підкорюється логіці. Якщо все зроблено правильно, система працюватиме без збоїв. Тут немає місця випадковостям чи людському фактору — результат визначають твої знання та вміння. Водночас є простір для творчості, ти сам обираєш інструменти та шукаєш найкращі рішення.
Леся і Микола Демчуки
Вона з Києва, він — із Вінниці, але познайомились у США під час програми Work&Travel. Разом 7 років. Леся — Lead Business Analyst, Микола — Lead Software Engineer.
Історія знайомства:
Леся: Ми познайомилися в 2017 році у США під час роботи рятувальниками в аквапарку. Після повернення продовжили спілкуватися як друзі. Коля тоді почав навчання в .NET-лабораторії EPAM в Київській політехніці і двічі на тиждень їздив з Вінниці на заняття. Мене дуже дивувала його наполегливість, адже щоразу дорога в одну сторону займала три години, а вся поїздка до Києва і назад тривала з 11 дня до 23 вечора. Досить виснажливо. Утім, вже тоді кілька годин перед заняттями ми проводили разом.
Микола: Не думаю, що зараз би я зміг повторити той темп життя. Між тим я кілька разів пропонував Лесі зустрічатися. Вона постійно ігнорувала, а потім сама проявила ініціативу. Але влітку я знову поїхав в США, не завершивши лабораторію. Після повернення в Україну я вдруге пішов навчатися в лабораторію .NET/Sitecore, вже у Вінниці, а Леся потрапила в EPAM на позицію рекрутера. Їздили один до одного в гості. Зрештою я завершив лабу та перейшов в EPAM, а Леся зацікавилася бізнес-аналізом. Потім з нами трапився ковід, ми опинилися в одній квартирі в Києві, працюючи в одній компанії.
Про особливості роботи в одній сфері:
Леся: Ми працюємо вдома, тож, по суті, немає такої чіткої межі між роботою і приватним життям. Але водночас ми розмовляємо однією мовою. Наше родинне правило — “працюємо як команда”, все, що пов’язане зі словом “взаємо-”, — то про нас. Тому робота в одній компанії — це також про порозуміння.
Микола: Скоріше плюс. Намагаємося розділяти робоче і родинне, хоч поговорити про роботу перед сном — буває. Ми працюємо дистанційно вдома, і часом складається враження про світ, як про ту саму “ бульбашку”. Можливо, якби ми працювали в різних галузях, це дало б більше додаткових знань про інші сфери життя. Але ці прогалини нам закривають зустрічі з друзями.
Про спільні захоплення:
Леся: У нас є традиція готувати недільні вафлі. А віднедавна спільне захоплення — мальтіпу Сенді. Коля не був у захваті від ідеї завести улюбленця, і тому я дуже ціную, що тут він пішов на компроміс.
Микола: Ми любимо спорт, ходимо в спортзал, час від часу пробуємо щось нове типу катання на конях. Я граю у футбол, Леся займається хореографією. Взимку — катання на лижах. Фокус на святкуванні день Валентина трошки втратився, але сходити на якусь подію — симфонічний концерт чи театр — чому б ні.
Про те, що цінуємо найбільше:
Леся: Нам допомагає триматися той факт, що ми є один в одного. Мене вражає цілеспрямованість Колі. Він наполегливий у навчанні, кар’єрі, досягнувши одну ціль, ставить нову. Це й мене змушує рухатися. Водночас йому властива чуттєвість, він вміє знайти правильні слова.
Микола: Леся кмітлива, швидко підхоплює, занурюється в тему. Я ціную її за чесність — це основа стосунків. Проговорювати, якщо щось іде не так, як очікувалося, мати спільне бачення цілі.
Чому ІТ — це любов?
Леся: різносторонність і варіативність. Тут можуть бути різні проєкти — чи то рітейл, чи фінанси, чи щось інше — і так ти дізнаєшся, де що і як працює, поза своєю сферою.
Микола: ІТ — це гнучкість, комфорт у моєму дні, а не режим з 9 до 18. Я можу поєднувати робочі процеси і вирішення своїх питань.
...Про кохання можна говорити нескінченно. Якщо ви теж хочете переконатись, що ІТ — це любов, приходьте закохуватись у нову професію на програмах EPAM Campus. І хай це буде perfect match!
