Ліна Хоміч, студентка четвертого курсу факультету ІПСА в НТУУ «Київський Політехнічний Інститут», опановує спеціальність «Комп’ютерні науки». У квітні цього року вона випустилася з Лабораторії ЕРАМ і вже зараз співпрацює з компанією на внутрішньому проєкті в ролі тестувальниці. Ми запитали, якими були Лінині очікування щодо навчання на програмі ЕРАМ University та чи вони виправдалися. Якщо коротко, відмінності є, але вони на краще.
Відверто кажучи, моя історія – про наполегливість, адже в Лабу я потрапила не з першого разу. Було кілька спроб, тому той момент, коли я отримала бейжд і відчула, що стала частинкою команди, був для мене насправді незабутнім. З другого курсу я мала мету – потрапити в компанію, бо в Україні часто студент ходить по замкненому колу: нема досвіду – немає роботи і навпаки. На мій погляд, EPAM University – це шанс для молоді вирватися з цього кола.
Після закінчення навчання в Лабораторії в мене був вибір: чекати на комерційний проєкт і отримувати більшу компенсацію чи не гаяти часу і спробувати сили на внутрішньому проєкті. Я вирішила обрати останнє і зовсім не шкодую: зараз я працюю на чудовому проєкті Carbon Footprint Calculator і отримую крутий як для 4-курсниці досвід. Тут неймовірна атмосфера: вже за кілька днів я почувалась зовсім своєю і зрозуміла, що знахождуся в правильному місці. Але, згадуючи Лабу, я розумію, що було кілька моментів, де мої перші очікування не виправдалися (на подив, це й на краще). Трохи розповім про них.
«Всі з величезним багажем знань, а в мене – маленька сумочка». А насправді:
...в Лабі всі – джуніори, а серед учасників програм багато студентів вишів. Так, ми часом діємо методом спроб і помилок, але на те ми і джуни, щоб шукати і знаходити вірні рішення.
Навчання в Лабораторії побудоване таким чином, що тут всі на рівних. Перші лекції про ази мов програмування, тестування дещо дублюються з вишу. Думаю, для «не технічних» студентів ці лекції були важкими, але до середини курсу група вирівнялась. У виші дають круту фундаментальну базу знань, але на програмах все ж багато часу треба витрачати на самоосвіту.
Тільки пройшовши Лабу, як зрозуміла, як реально влаштоване ІТ (і навіщо нам стільки дискретної математики у виші). Дякую за фундамент улюбленому факультету, а також студентському товариству, серед якого постійно хочеться розвиватися. І взагалі, КПІ – ванлав. Втім, не має значення, що у вас було раніше. Важливо, хто з якою швидкістю почне бігти на старті і як далеко зможе пробігти.
«Для чого та англійська?» А насправді:
... я розуміла, що моя англійська на слабкому рівні і її треба підтягувати. Один з моїх провалів на відборі якраз був пов’язаний з недостатнім рівнем англійської. Я постійно вдосконалювалася, закінчила міські курси. Я буквально змушувала свій мозок працювати – читати, слухати, думати іншою мовою.
Раніше тішилася думкою, що англійська потрібна лише для тестування на відборі і, може, в майбутньому для роботи з документацією. Але люди – ви не уявляєте, тут буквально все англійською! І онлайн перекладач не допоможе. І якби у свій час мені навіть і вдалося пройти тестування з мови, повноцінно працювати я б не змогла. Зараз планую йти далі: на черзі внутрішні курси англійської в ЕРАМ, щоб опанувати наступний рівень.
«Навчання три рази на тиждень по три години, і крапка». А насправді:
... про це потрібно забути. Тут не працює добре відома схема «відсидки пар». Багато самоосвіти, підготовка домашніх завдань, спілкування – маст-хев для учасника Лаби. А також усвідомлення, що зараз ти переживаєш той етап життя, коли ти не зобов’язаний ні перед ким звітувати – але в цей же час ти створюєш себе як спеціаліст. Тому це займає аж ніяк не дев’ять годин в тиждень.
Буду відвертою, суміщати навчання у КПІ та на програмах ЕРАМ University було важко. Але я переконана, що з цим можна впоратися, правильно організувавши час – хоча і курйози трапляються. Якось під час пари, яка відбувалась онлайн, мені треба було переключитися на проєкт. І щось пішло не так, оскільки я стала говорити на університетську аудиторію паралельно з викладачем. В чатик посипалися повідомлення одногрупників, що я помилилася зі включенням. На щастя, все обійшлося, адже дистанційне навчання – це виклик як для студентів, так і для викладачів.
«Викладачі лаби = викладачі у виші». А насправді:
...моїми викладачами на програмі EPAM University стали практики з досвідом роботи на реальних проектах, до яких можна звернутися не тільки по темі лекції. Взагалі вся Лаба – це в першу чергу круте ком’юніті, де можна поділитися досвідом, знаннями, отримати підтримку і поради.
Наприклад, наша координаторка в Лабі тестувальників Марія Федорова була для нас своєрідним навігатором. Вона знайомила з внутрішніми системами (а їх понад 30!), розповідала про нюанси під час інтерв’ю на проєкти, рекомендувала матеріали, курси, які допомогли б нам рухатися далі в професії тестувальника. People Manager на поточному проєкті – перша людина, до якої я прийду за порадою щодо мого розвитку, та компетенціям якої я цілковито довіряю.
«До інтерв’ю в Лабу треба бути готовим на 100%». А насправді:
... готуватися і справді треба. Але передбачити, що тебе чекатиме – неможливо.
Часом готуєшся до тестувальних завдань, а питають теорію, інколи – навпаки, а буває мікс теорії і практики. Пам’ятаю моє перше інтерв’ю: я завчила інформацію і прийшла з наміром все це автоматом “видати”. І це був той самий досвід, як робити не потрібно.
Головне – не вивчити напам'ять, а розуміти, як все працює. І ще важливий момент: на інтерв’ю можна говорити «не знаю», бо все знати (особливо в ІТ) неможливо. Не вигадуйте і не виправдовуйтесь: я би радила на інтерв’ю бути відкритим. Для чого найважливіше мати гарно прокачані софтскіли, і не обов'язково йти на курси — часом допомагає минулий досвід. Мені пощастило, що в школі я була ведучою подій і старостою класу, тому з комунікаційними навичками, з перемовинами і лідерськими якостями в мене проблем не було. Після ЕРАМ до цих навичок додалася культура вдячності, яку не всі вміють практикувати — але вона справді важлива і в компанії їй приділяється багато уваги.
Які мої подальші очікування? Я маю амбітні плани. Щойно зі студентки Лаби я перетворилася на командного гравця, але вже мрію про позицію мідла і роблю для цього все можливе :–) Допомагає атмосфера, яка є в і КПІ, і в ЕРАМ – тут всі працюють над своїм розвитком, прагнуть змін. Мене це заряджає і підштовхує ставати краще.
