Олексій Іванов – Devops-інженер та керівник Cloud практики центрального регіону в EPAM University. Вже понад три роки в рамках програми Teachers Internship він проводить лекції з системної інженерії для вчителів та викладачів вищих навчальних закладів. Олексій поділився своїми думками, яких змін потребує сучасна система освіти, та що є його особистими драйверами до самонавчання та викладання.
Ахіллесова п’ята сучасного освітнього процесу
Часом в системі освіти замість якості оцінюється кількість, увага фокусується на затвердженому плані, який не встигає адаптуватися до змін в індустрії. Це впливає на якість знань, з якими випускається студент, його бажання працювати далі за фахом.
Радію, що серед викладачів є люди, які намагаються встигати за оновленнями та інвестують час у власну реалізацію. Таких зустрічаю на програмі стажування Teachers Internship. Щороку десятки стажерів прагнуть отримати нові знання, щоб згодом запроваджувати їх в систему освіти. За ці роки понад 700 освітян простажувалися в найбільшій ІТ-компанії України і це однозначно вплинуло на освітню галузь.
Водночас для частини з них головним рушієм залишається поглиблення власних навичок для пошуку роботи в IT в майбутньому. Люди хочуть отримувати гідну компенсацію праці — й IT- індустрія дає таку можливість. Мій куратор з університету проходив наш курс з Devops-інженерії: після його завершення він прийняв пропозицію від IT-компанії. Це галузь, яка розвивається зараз дуже динамічно: в умовах розвитку нових технологій та штучного інтелекту, ми маємо вміти адаптуватися якнайшвидше.
На жаль, викладачів дуже обмежує звичний адміністративний устрій навчальних закладів. Тому їх участь в подібних програмах хоч і не вирішує системних проблем, втім безпосередньо покращує якість та сучасність знань, які отримують українські студенти. Це одна з причин, чому я долучаюсь до Teachers Internship як тренер.
Про стимул навчати інших
Я неодноразово брав участь у цій програмі як освітній волонтер. Мене мотивує бажання жити в кращій країні, а це неможливо без розвитку освіти. Зі стажерами я ділюсь всіма ресурсами та презентаціями — ці знання кожен освітянин трансформує, спираючись на власний досвід, та передає своїм студентам. Багатьом дійсно подобається викладання і вони продовжують цю справу, навіть після переходу в IT. Я хочу, щоб ті, хто приходить на курс, розвивались в IT-напрямі та мали можливість працювати для країни.
Читаючи лекції, я часто виходжу за часові рамки, можу говорити з аудиторією 3-4 години, замість стандартної години. Для мене дуже важлива дискусія, я постійно прошу не соромитись поставити питання — будь-яке з них має право на життя. Коли в результаті обговорень складних понять хтось з учасників вигукує “Так це ж просто!”, я розумію, що день пройшов недаремно. Так, серед викладачів досі існує переконання, що головною мотивацією IT-спеціалістів є високі зарплати, але я готовий його розвіяти. Жодна грошова винагорода не зможе компенсувати витрачених сил, якщо ця справа не приносить задоволення. Водночас щирий інтерес до розвитку технологій, появи нових інструментів — неоціненний.
Знання як найкращі інвестиції в майбутнє
Не маючи розвитку – дуже швидко втрачаєш навички, які маєш. Важливо мислити на випередження: цей підхід власне круто працює в EPAM. Як і п’ять років тому, коли я прийшов працювати в компанію, так і сьогодні я постійно навчаюсь. І на лекціях Teachers Internship завжди наголошую: в IT ви будете постійно вивчати нові технології, тому що вас змусить до цього ринок.
Ще одна причина, чому я витрачаю свій час на освітнє волонтерство — аудиторія, яка дозволяє мені самому зростати. Спілкуючись з викладачами, які вже є експертами у своїй галузі, які ставлять безліч запитань, я не завжди маю відповіді. Але мушу їх шукати. Це дає змогу ставати кращим фахівцем та підвищувати свою професійність. Участь в програмі — це можливість обом сторонам отримати швидкий зворотний зв’язок, поділитися досвідом, який можна застосувати на практиці вже сьогодні. Це приклад справжньої співпраці.
Певний час я був керівником RD-лабораторії, а сьогодні в моєму юніті працюють senior-спеціалісти, які колись прийшли до мене студентами. Виявилося, що колись, інвестуючи в них свої знання та час, я інвестував у розвиток своєї майбутньої команди. І це — ще одне приємне усвідомлення для мене як волонтера.
Водночас важливо пам’ятати, для чого я тут. Якось отримав цінний інсайт від одного з лекторів: потрібно аналізувати потреби клієнта (в нашому випадку — викладача) та надавати ті рішення, що підійдуть йому, а не покажуть вашу геніальність. Думаю, всі, хто залучений в освітнє волонтерство, знають, як важливо не потрапити в пастку під назвою «Дивіться, який я крутий інженер».
Робота vs Волонтерство - чи легко поєднувати?
Дійсно буває складно, але це передусім питання аудиту власних сил, зобов’язань та планування. Треба розуміти, скільки годин ви готові витрачати. В моїй практиці бувало, що доводилося наздоганяти робочі завдання в позаробочий час. Але не переймаюсь про кількість годин, які вкладаю в навчальні проєкти, бо розумію їх цінність. Нині ми, українці, переживаємо складні часи. Я впевнений, що IT-галузь серед інших здатна врятувати економіку, тому хочеться згадати таку тезу: «Битву виграє армія, а війну виграє економіка». Ми повинні виграти війну.
Наступний набір стажувань для викладачів Teachers Internship: Software Architecture & Design, прямо зараз відкритий до реєстрації. Зареєструйтесь до 24 липня та, разом з Олексієм і іншими менторами програми, занурюйтесь в архітектуру програмного забезпечення та принципи побудови сучасних програм. Чекаємо на вас!
