Навчання в ЕРАМ. Інтерв’ю Наргіс Юзбашевої

— Чи легко потрапити до тренінг-центру? Який конкурс?  

— Багато, хто думає: «ЕРАМ набирає людей, чудово, прослизну». Але прослизнути неможливо: знання постійно перевіряються, до і під час навчання. На деякі тренінги конкурс складає 10 осіб на місце.  

— В лабораторії навчаються і студенти, і люди більш старшого віку. Чи відрізняється робота з ними?  

— Іноді молодь ідеалізує картину: думає, що навчання буде легше і швидше. Дехто впевнений: «Я стільки всього знаю, я вже гарний спеціаліст». І лише практика і робота з більш досвідченими людьми показує: вчитися, вчитися, вчитися.  

Усвідомлення цього приходить, коли люди починають вирішувати задачі з реальних проєктів. Спершу студенти вставляють у код все, що вивчили. Потім приходять до досвідчених співробітників із запитаннями: «Що ще дописати, щоб працювало?» Їм відповідають: «Потрібно не додавати, а прибрати частину написаного, і все вийде». З часом студенти розуміють: чим менше коду, тим краще.  

Більш старші люди зазвичай не думають, що навчатися буде легко і швидко. Більшість з них чітко знають, навіщо прийшли і більш відповідально ставляться до навчання. Втім, завжди є виключення.  

Зі студентами потрібно частіше розмовляти і пояснювати те, що 30-річні вже знають, просто за рахунок досвіду, не обов’язково в ІТ. Наприклад, у молоді завжди більше питань щодо роботи в команді. Мені подобається працювати і з тими, і з іншими.   фото Ірми Кірст

— Скільки часу має пройти, щоб людина усвідомила: навчання не буде таким, як вона собі уявляла?  

— Думаю, півроку. Ті, хто приходить навчатися з нуля, вже за півроку як Сократ: «Я знаю, що нічого не знаю». Однак, з перших днів навчання, вони бачать, якими можуть стати через рік і через три, тому що постійно спілкуються з менторами — досвідченими співробітниками ЕРАМ.  

— Чи можна сказати, що, якщо у розробників-початківців виникають питання чи труднощі, вони радше підуть до менторів, ніж будуть розбиратися самостійно?  

— По-різному. Люди дуже бояться поставити безглузде запитання. Щоб вони побачили, що запитувати — нормально, має пройти час. Я завичай раджу їм наступне: спочатку запитай у інших студентів. Якщо й вони не знають — йди до ментора. Але гарантії, що ментор знає відповіді на всі питання, також немає.  

— Як у програмістів-початківців з навичками роботи в команді?  

— Для багатьох це великий стрес.  

— Чому?  

— Часто коли говориш навіть про парне програмування, люди дивуються: я писатиму код, а хтось сидітиме поруч? З роботою в командах буває багато складнощів. Хтось не зрозумів завдання, але не став перепитувати. Хтось не встиг спланувати роботу і виконати її до дедлайну. Хтось зашивається, але нікому про це не каже.  

— А як зробити так, щоб в команді було комфортно працювати?  

— У нас немає єдиного підходу, який спрацює з усіма. Когось потрібно похвалити, когось для досягнення ефективного результату, навпаки, покритикувати. З кимось потрібно просто поговорити.  

Керівнику команди потрібно чітко розуміти, які є на проєкті задачі, які люди підходять для їх виконання. Умовно кажучи, якщо потрібно швидко щось зробити, варто доручити це гнучкій людині. А завдання, де потрібно довго у чомусь розбиратися, краще дати тому, хто любить «копати».  

фото Ірми Кірст

— Стати тімлідом у 23 роки — це норма?  

— Давайте рахувати. Якщо людина стала лідом, то вона отримала досить досвіду, щоб їй довірили керівництво. Для цього потрібно мінімум два роки пропрацювати на серйозних проєктах. Тобто, умовно, стати «сіньйором» в 21 рік. А щоб одержати «сіньйора», треба працювати ще як мінімум два роки. Віднімаємо і отримуємо 19 років. Школу закінчують у 18. Інститут у цьому проміжку де? В ІТ дуже важливою є базова освіта. Навіть не так технічна освіта — до нас із різною приходять. У виші вчать вчитися: шукати матеріал, систематизувати, запам’ятовувати. Розробники вчаться все життя. Набагато ефективніше це виходить на базі вищої технічної освіти. Крім того, без диплому вишу ІТ-спеціаліст не зможе працювати за кордоном. Тож тим, хто замислюється над релокацією, обов’язково потрібно закінчити університет.  

Щоб бути гарним тімлідом, потрібен не тільки досвід програмування, але і певна особиста мудрість: не рубати з-за плеча, знати, на що слід реагувати, а на що — ні. Важливо вміти побудувати процес і проконтролювати його. Треба мати життєвий досвід. Тому мені складно уявити 23-річного тімліда, який добре виконує свої обов’язки.  

Зрозуміло, що бувають виключення. Наприклад, якщо дитина почала програмувати ще в школі і дуже рано влаштувалася на роботу. Але таких мало, одиниці.  

— Чого молоді співробітники прагнуть від роботи?  

— За результатами наших опитувань, найбільше студенти прагнуть працювати на цікавих проєктах. Також для них важливо мати можливість поєднувати роботу і особисте життя, хобі. Багато хто хоче зростати. «Покажіть нам, як розвиватися, ми все зробимо». Якщо людина хоче на проєкт з біоінформатики, вона читатиме товсті книжки з біології, вчитиме графи та взагалі все, що завгодно. Для багатьох має значення атмосфера в команді. Для когось — гроші. Кожен обирає для себе. Я вважаю, що утримувати працівників самими лише зарплатами — найпростіший, але безперспективний шлях. Якщо людину більше за все цікавить фінансова сторона, вона рано чи піздно піде. Я переконана, що робота повинна захоплювати, приносити задоволення.  

Для багатьох наших студентів проєкти в тренінг-центрі — це перша робота. Серйозна, відповідальна, з купою правил. Окрім неї є навчання, друзі, хобі. Як все це поєднувати? Як визначити пріорітети? Це важко. Звичайно, студенти втомлюються. Але вони бачать перед собою приклад — ким вони можуть стати — і це їм допомагає.  

Ми зацікавлені, щоб усі, хто пройшов наші навчальні програми, отримали контракти в ЕРАМ. Намагаємося створити для цього всі умови. Якщо людина старанно навчається — результат буде.