“Амбасадори ІТ-освіти” від EPAM: хто формує майбутнє українського ІТ

Як з’явилася відзнака “Амбасадори ІТ-освіти”

Ідея нагороди виникла у 2025 році, ювілейному році компанії ЕРАМ в Україні.

“20 років присутності на ринку - це чудова нагода озирнутися й побачити, як багато зроблено, скільки ІТ-фахівців підготовлено, які серйозні виклики подолано і з ким ми йшли весь цей час ”, — коментує Денис Гриньов, керівник програм EPAM Campus в Україні.

Саме так виникла ідея відзначити зусилля амбасадорів - викладачів і менеджерів університетів, які беруть участь у спільних проєктах, спрямованих на розвиток ІТ-освіти в Україні. Головний критерій - не кількість реалізованих проєктів, а проактивність, залученість і небайдужість.

“Це не просто список імен. Це люди, з якими ми імплементували реальні проєкти, в яких вони були драйверами змін Саме з ними можна будувати нову версію ІТ-освіти, яка стане опорою для країни ”, — підкреслює Іван Міхєєв, керівник освітніх програм EPAM на сході України.

Партнерство, яке дає результат

Сьогодні EPAM співпрацює з понад 50 українськими вишами. Щороку в рамках цих партнерств реалізуються десятки освітніх ініціатив — від забезпечення матеріально-технічної бази, оновлення і актуалізації навчальних програм, проведення стажувань, лекцій і курсів для майбутніх ІТ-фахівців до організації великих спільних подій - хакатонів, ярмарків тощо.

Один із найпоказовіших і нагальніших прикладів – допомога університетам перенести дані критичної інфраструктури у хмарне середовище AWS у 2022 році. Завдяки оперативним професійним діям ЕРАМерів та колег з університетів вдалося продовжити навчальний процес для майже 20% українських студентів.

Виклики сучасної ІТ-освіти

Попри стрімкий розвиток ІТ-сфери та появу нових технологій, викликів вистачає. Найголовніший - війна, яка впливає на всіх: викладачів, студентів, адміністрацію, бізнеси.

Іван Міхєєв зазначає: "Ми живемо і працюємо у дуже неспокійний час, тому важлива швидка адаптивність. Треба реагувати на зміни, бути супер швидкими, вступати у партнерства. Створюється не конкурентне середовище з ШI, а середовище, де ШI допомагає”.

Серед ключових викликів, які називають освітяни:

1. етичне використання ШI в навчанні;
2. прокачка soft skills в режимі дистанційної освіти;
3. консервативні стандарти академічної освіти та тривалі процеси їх модернізації;
4. питання престижу та гідної оплати професії викладача.

Думка амбасадорів: досвід з перших вуст

Олег Дикий, декан факультету кібербезпеки та ІТ Одеської юридичної академії, один із лауреатів відзнаки, наголошує:

“Дистанційне навчання має свої мінуси: слабші soft skills, складнощі в комунікації. Але ключова проблема — це престиж і умови праці освітян. Я міг перейти у практичну площину, але обрав наукову кар’єру. Був долучений до створення нового факультету в 2019 році "з нуля”. Для мене це міра соціальної відповідальності”.

Наталія Мельникова, завідувачка кафедри систем штучного інтелекту Львівської політехніки, додає, що головні труднощі освіти сьогодні не технічні, а ціннісні:

“Недостатня готовність до змін, інерційність освітніх процесів, відсутність мотивації до оновлення змісту освіти відповідно до реалій індустрії. Часто бракує відкритого діалогу між університетами та бізнесом. ІТ-освіта потребує зміни мислення: переходу від “викладання предметів” до підготовки компетентного фахівця, здатного до міждисциплінарного мислення та креативного вирішення завдань”.

Що реально допомагає розвивати ІТ-освіту

Організатори відзнаки сходяться на думці: ключову роль відіграють люди.

Серед факторів успіху:

1. проактивна позиція керівництва університетів;
2. тісна співпраця з бізнесом;
3. оновлення навчальних програм і лабораторій;
4. залучення практиків до викладання.

Приклад — Житомирська політехніка, де у партнерстві з EPAM реалізуються численні проєкти. Андрій Морозов, проректор з науково-педагогічної роботи, зазначає:

"Запорука нашого успіху - люди, професійні кадри і бажання змін. До прикладу, програма “Інженерія програмного забезпечення” цього року отримала зразкову акредитацію, в університеті впроваджуються успішні практики, зокрема у партнерстві з EPAM. Серед важливих напрямів співпраці - старт курсу Front-End українською та англійською, організація виробничої практики, технічна підтримка лабораторій. У 2025 році компанія забезпечила університет 50 комп’ютерами”.

Мотивація, що тримає систему

Попри всі виклики, амбасадори ІТ-освіти продовжують працювати з однією ключовою метою — сформувати у студентів професійну ідентичність.

“Мене мотивує бачити реальні результати змін. Наприклад, наш проєкт Digital University UA - це проєкт цифровізації закладів освіти, з яким ми вийшли на ринок. Я починав писати програмний продукт сам, але сьогодні він переріс в окрему компанію при університеті. Розробники - це наші студенти, які поєднують теорію та практику”, — ділиться Андрій Морозов, проректор Житомирської політехніки.

Андрій Пашнев, доцент НТУ “ХПІ”, наголошує на важливості проєктного навчання як мосту між університетом і індустрією:

"Найбільш вдалою співпрацею вважаю проєктне навчання, яке дозволяє поєднувати наукову складову та очікування ІТ-компаній. Це робота в команді, підтримка ментора від компанії, контроль якості знань від університету. Фінальний проєкт - перепустка в лабораторію EPAM Campus, перший крок до професійної кар’єри в міжнародній компанії”.

Не просто нагорода, а знак вдячності

Відзнака “Амбасадори ІТ-освіти” — це спосіб подякувати тим, хто формує фундамент української ІТ-індустрії.

За словами Єгора Божка, старшого спеціаліста з розвитку талантів EPAM Campus UA, роль університетів у підготовці інженерів лише зростатиме, а співпраця бізнесу й освіти ставатиме ще тіснішою.

Чи стане відзнака щорічною — покаже час. Але вже сьогодні зрозуміло: без таких амбасадорів неможливо уявити майбутнє української ІТ-освіти.

Повний перелік цьогорічних “Амбасадорів ІТ-освіти” - Михайло Лобачев з Національного університету “Одеська політехніка”, Олег Дикий з Одеської юридичної академії, Роман Шувар з Львівського національного університету ім. І. Франка, Уляна Марікуца, Микола Логойда, Наталя Мельникова з Національного університету “Львівська політехніка”, Марта Тиченко з Українського Католицького Університету, Валентина Якубів з Прикарпатського Національного університету ім. В. Стефаника, Павло Мулеса з Ужгородського національного університету, Христина Ліп'яніна-Гончаренко із Західноукраїнського національного університету, Андрій Стрюк з Криворізького національного університету, Юлія Ульяновська із Університету митної справи та фінансів, Ірина Удовик із Національного технічного університету "Дніпровська Політехніка", Володимир Герасимов із Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара, Дмитро Узлов із Харківського національного університету ім. Каразіна, Андрій Пашнєв із Національного технічного університету “Харківський політехнічний iнститут”, Віктор Каук із Харківського національного університету радіоелектроніки, Ірина Золотарьова з Харківського національного економічного університету, Сергій Титенко з American University Kyiv, Євгенія Сулєма з Національного технічного університету “КПІ”, Андрій Фесенко з Київського авіаційного інституту, Артем Коротенко з Київської школи економіки, Михайло Вітер і Віталій Сватко з Національного транспортного університету, Світлана Кирилащук із Вінницького національного технічного університету, Андрій Морозов і Марина Граф з ДУ “Житомирська політехніка”.